на різець

См. также в других словарях:

• корорізець — зця/, ч. Те саме, що корозрізальник 2) …   Український тлумачний словник

• різець — зця/, ч. 1) Однолезовий інструмент для обробки площин, а також циліндричних і фасонних поверхонь металевих, пластмасових та інших заготовок; ріжуча частина інструмента чи якого небудь знаряддя. || Інструмент для різьблення. || Інструмент для… …   Український тлумачний словник

• різець — [р ізе/ц ] з ц а/, зце/м, м. (на) з ц у/, мн. з ц і/, з ц і/ў …   Орфоепічний словник української мови

• різець — іменник чоловічого роду …   Орфографічний словник української мови

• абхазці — ів, мн. (одн. абха/з, абха/зець, зця, ч.; абха/зка, и, ж.). Народ, що становить корінне населення Абхазії …   Український тлумачний словник

• білик — а, ч. 1) діал. Сталевий різець для очищення шкур. 2) Самець білки …   Український тлумачний словник

• зубок — бка/, ч. 1) мн. зу/бки, бків. Зменш. пестл. до зуб 1). 2) мн. зубки/, і/в, спец. Те саме, що зуб 2); зубець. || Різець врубової машини. 3) мн. зубки/, і/в. Окремі часточки головки часнику …   Український тлумачний словник

• кавказці — ів, мн. (одн. кавка/зець, зця, ч.; кавка/зка, и, ж.). Народи, що населяють Кавказ; уродженці Кавказу …   Український тлумачний словник

• конголезці — ів, мн. (одн. конголе/зець, зця, ч.; конголе/зка, и, ж.). Населення Конго …   Український тлумачний словник

• прохідний — а/, е/. 1) Який має крізний прохід; крізь якого (яким) можна проходити кудись. || Признач. для перевірки перепусток, документів тощо тих, хто проходить на підприємство, в установу і т. ін. і виходить звідти. || у знач. ім. прохідна/, но/ї, ж.… …   Український тлумачний словник

• раштра — и, ч. Різець із п ятьма лезами, застосовуваний у графленні нотного паперу …   Український тлумачний словник